|
На минулому тижні відбулось чергове засідання виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Хоча початок засідання призначили на незвично пізню годину (17.00), але явка членів виконкому була досить високою. В актовому залі були також присутні керівники всіх навчальних закладів міста. Як виявилось, основним питанням, яке повинні були обговорити члени виконкому – підготовка до нового навчального року закладами освіти міста. Хоча обговоренням важко назвати те, що звичайно відбувається на засіданнях виконкому. Зазвичай наперед готується текст рішення, доповідач виголошує підготовлений текст, міський голова, для годиться, задає кілька питань, дає кілька вказівок і рішення приймається. Дуже дуже рідко члени виконкому взагалі щось говорять на засіданні, тільки покірно піднімають руку. Так було і цього разу. З усіх присутніх в залі за власної ініціативи ніхто не захотів висловлюватись. Або питання неактуальне, або ініціатива наказується, або всі знають, що засідання виконкому – це показовий захід для публіки, а всі реальні питання вирішуються не тут. Згадався старий анекдот: «Батько питає в сина, який щойно повернувся з армії: розкажи, як там зараз справи в армії, чи так, як я служив, чи по-іншому? Син відповідає: завтра все покажу. Вранці в селі дзвони б’ють, весь народ збігся на площу. Тут виходить син і каже: народ шикуйсь, рівняйсь, струнко. Значить так, я з батьком іду в ліс по дрова, всі інші, вільно, розійдись…»
|