Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

Радянським військовополоненим було наказано викопати дві великі ями біля нової лінії вузькоколійної залізниці між Бистриком і Хажииом. Масовий розстріл 10 тис. людей відбувся 5 вересня 1941 р. Це був найбільший розстріл євреїв до того часу. На 14 вересня 1941р. в єврейському гетто залишилось біля 20 тис. євреїв, насамперед, старі, жінки, хворі, матері з маленькими дітьми. Тепер настала їх черга. Для цієї акції есесівці приготували 10 ям, які викопали між місцевими селами біля дороги на відстані 4-5 км. на захід від Бердичева.

Основний район масового знищення був недалеко від військового аеродрому уздовж райгородського шосе, біля розвилки доріг, одна із яких веде до с. Романівка. Це було ідеальне місце для розстрілів, бо поряд були розташовані великі ангари. Євреїв, яких не розстріляли до початку темряви першого дня замикали в ангарах в очікуванні ранку. Щоб приглушити крики і звуки пострілів есесівці домовились з люфтваффе, які використовували аеродром, про надання 4-х бомбардувальників для польотів над зоною розстрілів. Есесівці мобілізували всіх українських поліцаїв, щоб організувати жорсткий рівень контролю за масою людей. 7 квітня 1942р. фашисти розстріляли (разом з дітьми) 70 єврейських жінок, які були одружені з неєвреями. 16 червня 1942р. кількість спеціалістів гітлерівці “зменшили” до 60, але в жовтні, коли радянські війська наближалися до міста, їх також позбавили життя.

Коли Бердичів було звільнено 15 січня 1944р. у “Єврейському Єрусалимі Волині” залишилось тільки 15 євреїв [11]. На старому єврейському кладовищі є скромний меморіал бердичівським євреям, що загинули під час фашистської окупації. А саме кладовище нагадує загублену єврейську культуру в невеличкому місті України. Враження від старого кладовища добре передають поетичні рядки українського поета Дмитра Павличка: “Єврейський цвинтар. Кам 'яні таблички, Зашиті в сивий мох та в лишаї, Так начебто в мішки-веретяниці Сховав Єгова письмена свої. Все заросло терниною та глодом, Кущами ялівцю та дерези,

Не видно над похованим народом На каменях ні світла, ні сльози. Нині у Бердичеві проживає лише близько 700 євреїв.

Література

1. Компан О.С. “Міста України в другій половині xvi ст.”, Київ, 1963. с.28.

2. І.Г.Самарцев “Євреї в Україні на початок xx ст.”, “Український історичний журнал”, 1994, №4. -

3. Ходорковський Ю. “Бердичів. Пам'ятки єврейської культури в історичному середовищі”, “Архітектура України”, 1991, №5, с.21.

4. Молчанівський Г. Бердичівський державний історико-культурний заповідник. Харків, 1931 р., с. 245.

5. Геврик Т. Синагоги, “Пам'ятки України”, 1989, с.9.

6. “Бердичів був містом ...банкірів”, “Прес - клуб”, 1994, № 2.

7. Мельник Л.Г. Міста України за Всеросійським переписом 1840р., “Український історичний журнал”, 1982, № 12, с. 19.

8. Чернышев Н. “Памятная книжка Киевской губернии”, Киев, 1856, с. 36.

9. “Дело о закрытии Столярской и Меламедской еврейских молитвенных школ в Бердичеве” 1899 г., фонд 442, опись 629, дело 152, ЦГИА Украину.

10. Паливода В.О. “Проблеми єврейської історії та культури в Україні”, доповідь до Міжнародної наукової конференції, липень 1995 р.

11. Паливода В. “Сторінки трагічної історії міста Бердичева”, “Земля Бердичівська”, 1997, 11 листопада.