Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

В. О. Паливода
ДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРІЮ ГЕРБА м. БЕРДИЧЕВА

Останнім часом у засобах масової інформації та деяких інших виданнях дослідники - краєзнавці порушують питання щодо історії герба м. Бердичева. В цих публікаціях виникають розбіжності, що зумовлені особливостями історичного розвитку міста та використанням різних джерел. Саме тому потрібно поглянути на цю проблему з наукової точки зору, зважаючи на специфіку такої дисципліни, якою є геральдика Голова Житомирського науково-краєзнавчого Товариства дослідників Волині М.Ю.Костриця в своїй книзі "Географія Житомирської області" (Житомир, 1993 р.) зазначає: "Герб Бердичева затверджено у 1846 р. (зображення герба не увійшло до повного зібрання законів Російської імперії, але опис зберігся). Символіка герба найкраще говорить про функції міста, які воно виконувало у XIX столітті "При составлении герба приняты в основание местные и общие о городе известия, как-от: отличие Бердичева от прочих городов, известного большою внутреннею и заграничною торговлею, которая и обозначена в гербе Меркуриевым жезлом и скачущей (бегущей) лошадью, изобилие местных плодов в городе, обозначенное рогом изобилия, и господствование над Бердичевом гетмана Палия - изображенное казаком, держащим в руке копье". 1

Але в ювілейному фотоальбомі, який було видано у 1913 р. на честь 300 - річчя династії Романових, серед зображень усіх гербів Російської імперії можна побачити зовсім інший герб Бердичева. На фоні французького гербового щита (одна з 5 форм західноєвропейського щита) зображено перехрещене веретено й елемент, що схожий на стилізований кадуцей (жезл бога торгівлі Меркурія). Герб вінчає імператорська корона, а щит обрамлено орденською стрічкою, що тримається на перехрещених царських жезлах з двоголовими орлами.

В чому ж справа? Пригадаймо історію. Бердичів з 1793 р. до 1844 р. входив до Волинської губернії, а з 1845 р. став повітовим містом Київської губернії, саме тому й дістав право на свій герб. (Деякі дослідники вважають, що Бердичів дістав "у спадок" герб Махнівки, повітового містечка, що втратило свій статус у ході адміністративної реформи). Одночасно зі зміною на престолі російських царів змінювалось і ставлення до міських гербів, що символізували не тільки особливість розвитку, а іноді й ступінь прав того чи іншого міста. Систематизацію ідеї важливої справи розпочав Павло І, який у 1800 р. видав указ про створення "Общего гербовника городов Российской империи". Але, зважаючи на загальну політику царату стосовно міського управління та інші обставини, до 40-х років XIX століття цей гербовник так і не було складено.2 Нарешті в 1843 р., як додаток до Повного зібрання законів, видається окрема книга, до якої включено малюнки всіх гербів Російської імперії, затверджених Герольдією. Цей урядовий орган мав завдання здійснювати уніфікацію міських гербів, а цар Микола І вимагав, щоб вони складалися за правилами геральдики. Він же особисто підписував герби, що подавалися йому Комітетом міністрів. 3

У 1851 р. Микола І дав вказівку посилити пропагандистський характер міських гербів. Тепер на гербах губерній, областей і губернських міст повинна була завжди зображатися імператорська корона; на гербах повітових міст -срібна баштова міська корона з трьома зубцями. Волю монарха добре виконував відомий фахівець барон Б.Кьоне, який розробив цілу систему оздоблень.4 За цією системою герб Бердичева як повітового міста, що славилося хлібною та іншою торгівлею, мав бути оздоблений олександрівською орденською стрічкою з двома золотими колосками (хоча, пізніше, коли в Бердичеві розвинулась ще й промисловість, на гербі повинна була бути така ж стрічка, але із двома золотими молотками).

Барон Кьоне, як керуючий Гербовим відділенням департаменту герольдії Сенату, з 1857 р. вніс також зміни й до структури герба. Раніше більша частина міських гербів розділялася горизонтально на дві частини: вгорі - губернський герб; внизу - самого міста (отже, гіпотетично, герб Бердичева мав бути таким: вгорі - герб Києва як центру губернії, тобто зображення архистратига Михайла на блакитному полі; внизу - герб міста (див. посилання на Кострицю М.Ю./ /.Б.Кьоне ж запропонував герб губернії розміщувати у вільній частині щита (порожній, що не несе жодної фігури) міського герба, справа (у правому куті щита), тобто з лівого боку від глядача, у крайньому випадку (якщо права частина зайнята) - у лівій, тобто справа від глядача.5

Уважно вивчивши малюнки російських міських гербів, Б.Кьоне дійшов висновку, що деякі з зображених фігур не є геральдичними. Ріг достатку теж не влаштовував керівника Гербового відділення, тому його було в 1878 р. запропоновано замінити (наприклад, на гербі Харкова - на 2 візантійські монети). Це, правда, викликало бурю невдоволення харківського дворянства, яке відстояло герб, наданий Катериною ІІ. Міська реформа 1870 р. і наступні урядові постанови знову привели в дію часовий механізм - складання, подання, затвердження та публікація затверджених гербів. Указом від 5 липня 1878 р. Сенат увів у дію 46 гербів губерній і областей, що були надруковані у 1880 р. окремою збіркою. Згідно з цим документом було проведено зміни і в міських гербах. У 1886 р., коли Гербовим відділенням керував О.П. Барсуков, з них були зняті оздоблення, завдяки чому ці герби спростилися. У травні 1914 р. було прийняте спеціальне рішення, що зобов'язувало у вільній частині кожного міського герба вміщувати губернський чи обласний герб. Гербове відділення суворо слідкувало за дотриманням цього правила, тому що уряд заборонив йому видавати копії гербів, малюнки яких не відповідали зазначеним вимогам. Таким чином, на підставі вищевказаного можна зробити припущення, що герб міста Бердичева змінювався відповідно до вимог, що встановлювались органами державного управління. Тобто на різних етапах історичного розвитку (від 1846 до 1914 рр.) він повинен був кілька разів змінити свій вигляд. (Так, наприклад, "махав" крилами орел на державному гербі Росії, то піднімаючи їх догори, то опускаючи донизу).

На жаль, зображення цих варіантів не збереглися, тому, на мою думку, правильним треба вважали герб, датований 1913 р. Що до створення нового герба Бердичева (а час вже настав), - то потрібно підійти до цієї проблеми професійно, взявши до уваги історичні особливості розвитку міста, його значення та вимоги геральдики, яка є досить точною наукою.

1. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Житомир, 1993. С. 125.

2. Драчук В.С. Рассказывает геральдика. - М., 1977. С. 45.

3. Соболева Н.А. Старинные гербы российских городов. М., 1985. С. 108-109.

4. Там само. - С. 110

5. -\\- с.117.

6. -\\- с. 117.