Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

КОЗАЦЬКІ ЧАСИ НА БЕРДИЧІВЩИНІ.
Скавронський Павло Степанович

Події козацького періоду, коли українським народ боровся за свою незалежність, не обійшли стороною територію сучасної Бердичівщини — окраїни південно-східної Волині. Тут хвилями прокочувались могутні козацько-селянські повстання, які мали антифеодальне та національно-визвольне спрямування. Наш край пам'ятав славних синів, які вели вперту боротьбу за свою незалежність в роки Визвольної війни 1648-1657 рр, /6.с.3/.

Після перемоги козацько-селянської армії під Жовтими Водами та Корсунем на українських землях з небаченою швидкістю поширювалося полум'я визвольної боротьби, охоплюючи все нові й нові райони. Влітку 1648 року спалахнули повстання й на території південно-східної Волині. Особливо активізувалася боротьба народних мас, коли І. Вишневецький зі своїм військом наприкінці травня 1648 року переправився в районі Любеча на Правобережжя і пройшов на Брацлавщину. В ході боротьби з ним та місцевою шляхтою повстанці на чолі з Максимом Кривоносом визволили багато населених пунктів, в тому числі Бистрик і Бердичів /8,с.41;10,с.18/. зруйнувавши при цьому замок і монастир /5,с.165/. В складі загонів Максима Кривоноса билися проти польсько-шляхетських військ жителі Бистрика /5,с.191/, Голодьок /сучасна Мирославка/ /5.С.182/ та інших навколишніх сіл. Вже в кінці червня — на початку липня 1648 року вся територія Бердичівщини контролювалася повсталим народом.

В ході боротьби селяни й міщани оголошували себе козаками, організовували повстанські загони, оскільки соціальна організація запорізького козацтва найбільш відповідала їхнім поглядам на справедливе життя і грунтувалася на таких демократичних принципах як заперечення феодально-кріпосницької залежності, рівність у праві володіння землею, широка участь козаків в органах самоуправління /10.с.19-20/.

Загони М. Кривоноса завдали поразки військам І. Вишневецького й біля Старокостянтинова в липні 1648 року, потім здобули сильно укріплені фортеці - Меджибіж ї Бар /8,с.43/.

Велика битва між козацько-селянською і польсько-шляхетською арміями відбулася у вересні 1648 року біля містечка Пилявці /тепер село Пилява Старосинявського району Хмельницької області/, жорстокий бій тривав протягом всього 13 вересня і завершився повним розгромом ворога /8,с.44-45/.

Після здобуття Львова Б. Хмельницький в листопаді 1648 року вступив в переговори з польським королем під Замостям, зняв облогу цієї фортеці й повів селянсько-козацьку армію на Подніпров'я. Шлях цієї армії пролягав через Бердичів /І0,с.23/. Наступила деяка пауза в ході бойових дій. Територія нашого краю фактично стала прикордонною смугою, що розділяла польські та українські війська.

В березні 1649 року Б. Хмельницький розмістив свої два полки аж на правому березі річки Случ, що викликало незадоволення польської шляхти, яка не хотіла миритися з втратою маєтків. В травні польські загони несподівано напали на територію козацької України і захопили прикордонну смугу. Але вже в кінці травня 1649 року Б. Хмельницький з українською армією підійшов до Бердичева і очистив територію від шляхти та відновив тут козацький устрій /І0,с.24/.

За Зборівським мирним договором /серпень 1649 р./ Б.Хмельницький змушений був піти на зменшення території України, і Бердичівщина відійшла до Польщі /10.с.,24/. Шляхтичам було дозволено повертатися до своїх маєтків, і на Бердичівщинї знову з‘явилися польські магнати, які поверталися з своїми військовими загонами.