Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

17 жовтня 1660 року біля містечка Слободище, що поблизу Бердичева, гетьманом Юрієм Хмельницьким було укладено договір з Польщею, який увійшов в історію під назвою Слободищанський трактат. Його суть зводилась до того, що Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства мали отримати автономію у складі Речі Посполитої: влада мала належати виборному гетьманові, податки і прибутки -— залишитися в Україні; мала бути армія в 60 тис, чоловік; польські війська не мали права переходити кордон з Україною, а якщо переходили, то поступали під командування гетьмана, католицька і православна церкви визнавалися рівними /5,с.663; 9,с.104-105/.

Територія Бердичівщини тісно пов'язана з подіями козацько-селянського повстання під проводом Семена Палія /1702-1704 рр.//6,с.3/ Так, в жовтні 1702 року у Бердичеві та біля нього зосередилися загін кварцяного війська на чолі з Д. Рущицем, полки надвірних козаків магнатів Потоцьких та шляхетське ополчення Київського воєводства під керівництвом житомирського старости Й.Корчевського та овруцького старости Ф.Потоцького /3,с.68/. На світанку 16 жовтня 1702 р., коли значна частина шляхти та жовнірів міцно спала після чергового бенкету, до Бердичева підійшло козацько-селянське військо. Зав'язалася кривава битва в 7 кілометрах на схід від Бердичева на західній околиці села Семенівка /4,с.113/. Повстанці завдали нищівної поразки каральному війську. Рущиц з частиною війська зачинився в міському замку, та козакам вистачило чверті години щоб захопити замок. Ворог втратив дві тисячі чоловік. Козаки оволоділи містом, захопили весь обоз, коней, артилерію і казну шляхти /4,с.114/. В бою за Бердичів активну участь взяли селяни з навколишніх містечок, зокрема Котельні, Слободищ, П'ятки та інших /3,с.68/.

Перемога під Бердичевом означала, що увесь Житомирський повіт Київського воєводства перейшов під владу С. Палія. Постоявши деякий час у Бердичеві, повстанське військо повернулося до Білої церкви /3,с.68/. Крім того, ця перемога значно додала авторитету й популярності самому С. Палію. В народі його величали не інакше, як гетьманом /3,с.69/.

А в липні 1704 р. під Бердичевом стояв табір гетьмана Мазепи, який запросив до себе С. Палія. Останній, нічого лихого не маючи в гадці, прибув з невеликим загоном в табір гетьмана. Увечері 31 липня за наказом Мазепи Семен Палій був схопленим й закованим у кайдани. Його звинуватили в зраді і кинули у в'язницю, що знаходилася у Бердичеві /З.с.72/. Причиною цього факту була розбіжність у поглядах Мазепи та С. Палія на тогочасні складні суспільні події та роль в них козаків /7,с.95/.

Пам‘ять про козацького лицаря — талановитого народного керівника невмируща в народі. Постать С.Палія оспівана в народних піснях, думах та переказах.

Події народного повстання 1702-1704 рр. під проводом С. Палія знайшли своє відображення при розробці першого герба міста Бердичева. Право мати свій герб Бердичів отримав разом з наказом про заснування в ньому міської думи і магістрату. Розробити герб міста було доручено київському губернському землеміру, який в 1846 році подав малюнок герба та пояснення до нього. На малюнку поряд з зображенням Меркурієвого жезла і бігового коня, що символізувало велику внутрішню і закордонну торгівлю, та рогу достатку -— щедрість місцевих плодів, було подано зображення козака, що тримає в руці спис -— увічнений образ Семена Палія /3,с.59/. На жаль, зображення герба не збереглося до нашого часу, ми маємо лише його опис.

Голова Українського Геральдичного товариства Андрій Гречило пропонує, щоб сучасний герб міста Бердичева також мав зображення козака в шароварах, який тримає в руці спис, як символічне увічнення пам'яті про козацькі часи на Бердичівщині /2/.

Не обминув Бердичівщину і гайдамацький рух. Так, в січні 1734 року гайдамацький загін діяв під Бердичевом /1,с.77/, а 9 червня 1750 року гайдамаки в кількості 120 чоловік напали на Бердичів і розправилися з шляхтою /1,с.78/.

--------------------------------------------------------------------------------

Література і джерела:

1.Борисюк Н. "Гайдамацький рух і Житомирщина". // "Козацькі часи на Житомирщині".— Житомир, "Льонок", 1994.— с.73-90.

2.Гречило А. "У справі герба міста Бердичева".// "Бердичів", 1998, 10 січня.

3.Давидюк В., Іващенко 0."Герб на честь козацького лицаря".// "Козацькі часи на Житомирщині".-— Житомир,"Льонок",1994.— с.59-73,

4.Іващенко 0. "Місце битви козацько-селянського війська з польсько-шдяхетським каральним військом".// "Козацькі часи на житомирщині". Житомир, "Льонок", 1994.— С.113-114.

5.''Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область."— Київ,Головна редакція УРЕ. 1973.- 726 с.

6.Козацькі часи на житомирщині".—Житомир."Льонок".1994. 128 с.

7. Монастирецький Д. "Козацькі та гайдамацькі мотиви в художній літературі" ".//"Козацькі часи на житомирщині".— Житомир, "Льонок". 1994. с.90-97.

8.Павленко В., Поліщук Ю.,"Максим Крквоніс — сподвижник Б.Хмельницького".// "Козацькі часи на житомирщині",— Житомир”" Льонок", 1994.- с. 32-48.

9. Поліщук Ю."Історією пам‘ятне".//"Козацькі часи на Житомирщині".—Житомир,"Льонок",1994.— С. 103-105.

10. Поліщук Ю."Події везвольної війни українського народу під проводам Б.Хмельницького на Житомирщині".// "Козацьки часи на Житомирщині". Житомир. "Льонок", 1994.— с.15-32.

--------------------------------------------------------------------------------

14.06.98 р. Скавронський Павло Степанович,

директор загальноосвітньої школи №11 м.Бердичева,

голова Бердичівського регіонального товариства краєзнавців.

Домашня адреса: 361400.

М.Бердичів, Житомирської області,