Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

Ф. Б. Пашківський
(м. Бердичів)

Бердичівський кармелітанський кляштор свого часу набув широкого розголосу далеко за межами України не лише потужною фортецею, величним Марийським костьолом роботи архітектора Яна де Вітта, чудотворною іконою укоронованою Папою Римським, але й надзвичайно плідною діяльністю видавництва та друкарні. Дозвіл на закладення друкарні було отримано 14 січня 1758 року від польського короля Августа III, а засновником її став отець Юзеф (Якуб Зволінський), багатолітній настоятель монастиря.

Початки книговидання "Друкарні фортеці найсвятішої Марії Панни" датовані 1760 р. Переважна більшість друків побачила світ польською, значно рідше латинською й російською мовами. З відомих причин пріоритетними були книга, що зміцнювали духовність, непорушність устоїв католицького віровчення. З-поміж них - "Оборона польської корони від границь українських в бердичівському образі Марії", трактат Марціна Рибчинського "Християнство терпеливістю озброєне".

Друкарня, маючи в своєму активі від 5 до 15 книжкових назв щорічно, наповнювала ринок релігійної літератури До торбин паломників, які стікалися до Бердичева з околиць та й усієї України, потрапляли популяризаторські твори "Дорога Христа", "Роздуми про добродійства божі", "Початки життя небесного", молитовники, інші книги на свята й будні костьолу. При друкарні кармеліти утримували кваліфікованих граверів для роботи по міді й дереву. Видавництво відгукувалося на потреби чи не всіх осередків католицизму в прилеглих до Бердичева подільських і волинських містечок. Окремими відбитками виходили проповіді, виголошені, зокрема, на коронації образу домініканців у Летичеві (1780 р.), при закладанні костьолу в Тульчині (1787 р.).

Вершинним виданням, своєрідною "піснею пісень" став щедро ілюстрований альбом Григорія Трешневського "Оздоба і оборона українських країв" (1767 р.). Книга розповідає про коронування ікон. В альбомі видруковано з окремими титульними аркушами проповіді Каетана Солтика, Лаврентія (кармеліта з Бердичева), Гната Городецького з Любарського монастиря, фастівського пароха Василя Конашевича, Ігнашя Красіцького. Книга мовою гравюри майстрів-мідеритів Тодора Раковецького, Теофіла Троцкевича, Івана Филиповича найповніше доносить зовнішню та внутрішню красу древнього собору. Альбом неоціненний для справи реставрації святин. Видано в друкарні чимало світських книжок, що стосувалися господарської діяльності людини. Це польськомовні видання "Розмова про мистецтво виробництва скла, поташу, плавлення заліза" (1785 р.), "Наука господарча біля ріллі, городів, посівів" (1790 р.), брошури про зберігання овочів і фруктів, посібники з ветеринарії. Видавалися книги на теми виховання, як-от "Дзеркало для пань" (1796 р.) - з порадами, як доглядати тіло й душу, як поводитися в товаристві чоловіків та кавалерів. На прибутки друкарні утримувалися релігійні школи в Махнівці та Бердичеві (загалом до тисячі учив). Чимало книг випущено для школярів, особливо в 90-і роки, коли за другим поділом Польщі Бердичів увійшов до складу Росії. Видавалися й перевидавалися підручники словесності, між іншими підручник з російської мови для польських шкіл з додатком польсько-російського і російсько-польського словничка, а також із зразками приватних листів на різні теми.

За 84 роки існування друкарня видала 714 назв книжок, брошур. А ще - скількиж одиниць друку листівками та графічними відбитками! Особливою популярністю різних верств населення користувалися славнозвісні бердичівські календарі, що виходили під спостереженням ксьондзів-кармелітів. У 60-70-і роки виходили так звані політичні календарі, з 80-х роки XVIII ст. розповсюджувалися господарські. Видавалися вони польською, латинською мовами, були й двомовні - польсько-російські. Характерно, що й після закриття бердичівської друкарні (останній календар позначений 1845 р.) не припинявся випуск місяцесловів стараннями друкарень Житомира, Києва, Харкова... Про загальнонародний характер такого роду видань свідчить пристойний тираж у 40 тисяч примірників, а також різнобічна інформація, зокрема про найвідоміші ярмарки Волині, Поділля.