Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

Мала академія наук України Житомирське обласне територіальне відділення Бердичівське міське наукове товариство

Загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 11 м. Бердичева Житомирської області.

Шкільне учнівське наукове товариство, секція археології.

АРХЕОЛОГІЧНА КАРТА БЕРДИЧІВЩИНИ

Науково-дослідницька робота учня 9-Б класу Скавронського Віктора.

Науковий керівник -вчитель 1-ї категорії, історик Редчиць Н.В.

Бердичів - 1999

ВСТУП

Археологічна наука і, зокрема, славістика, має значні досягнення у вивченні історії та культури племен Південно-Східної Європи. В основних рисах вже з'ясовані глибинні процеси історії та культури східнослов'янських племен. Але, незважаючи на це, перед сучасними і майбутніми дослідниками ранньослов'янської історії стоїть ще багато невирішених проблем. Основні контури історії та культури стародавніх слов'янських племен вже накреслені, проте деякі важливі питання все ж потребують дальшої конкретизації та поглиблення (6. с.3).

Відносно добре, з точки зору археологічної науки, вивчена і територія Бердичівського району. Але результати археологічних досліджень Бердичівщини розпорошені по різних наукових джерелах і публікаціях. Вчитель історії Бердичівського машинобудівного коледжу Броніслав Марковський зробив спробу узагальнити розрізнений археологічний матеріал (13), але його праця є не зовсім завершеною, адже він навіть не узагальнив наявний картографічний матеріал і не склав навіть схематичної карти старожитностей Бердичівського району.

В ході роботи над даною темою були використані матеріали трьохтомного видання "Археологія Української РСР" (2), праці 1.С. Винокура "Старожитності Східної Волині" (7), "Історія та культура черняхівських племен" (6), "Памятники волынской группы культуры полей погребений у сел Маркуши и Иванковцы" (8), "Археологічні пам'ятки Житомирщини" (5), книги В.К. Гончарова "Посад і сільські поселення коло Райковецького городища" (9) та "Райковецьке городище"(1О) в яких описано археологічні дослідження окремих пам'яток Бердичівського району. Використано також узагальнюючі праці краєзнавців Бердичівщини: Богуна Г.Г. - "Археологічні пам'ятки р. Гнилоп'ять (3), Марковського Б. - "Археологічні старожитності Бердичівського району" (1З).

Отже, метою даної науково-дослідницької роботи є узагальнення наявних розрізнених наукових матеріалів з археології Бердичівщини, характеристика археологічних пам'яток і, головне, узагальнення наявного картографічного матеріалу у вигляді карти старожитностей Бердичівського району.

В зв'язку з тим, що хронологічні рамки даної роботи охоплюють часи від палеоліту до середніх віків включно, то в роботі виділено такі розділи, які відповідають найбільш дослідженим археологічною наукою історичним періодам на території Бердичівського району.

--------------------------------------------------------------------------------

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КРАЮ

В археологічному плані окремі періоди історії Бердичівщини вивчені відносно непогано, хоча б і певні пробіли. Пошуки й збирання старожитностей велися тут окремими ентузіастами протягом всього XIX ст., але перші наукові розвідки були проведені В. Антоновичем в кінці століття (і).

Новий етап в дослідженні краю пов'язаний із заснуванням в 1925 році Бердичівського краєзнавчого музею, в якому працював Т.М. Мовчанівський (15). Відома його участь в дослідженні зруйнованого шукачами скарбів могильника епохи міді-бронзи біля села Скраглівка. Однак, найбільш вагомих результатів в другій половині 20-х років Феодосій Миколайович здобув вивчаючи городище, відкрите ним на садибі Деонтія Пута, жителя села Райки. Перші розвідки він здійснив тут ще в 1926 році за участю археолога з Києва П.П. Курінного. Проте, лише після розкопок І929-І930 років, стало очевидним значення зробленого Т.М. Мовчанівським відкриття - перед ученими відкривались таємниці давньоруського міста-фортеці ХІ-ХІІ ст. Про Райіковецьке городище говорили в пресі, влітку 1930 року про хід археологічних розкопок розповіла кінохроніка.

На пропозицію Т.М. Мовчанівського в 1931 році територія Райковецького городища була вилучена з-під оранки. 25 березня 1931 року, розглянувши доповідну записку Т.М. Мовчанівського, бюро Українського комітету охорони пам'яток культури, ухвалило рішення "Про цільове державне фінансування розкопок Райковецького городища, залучення до них провідних археологів України (17, с. 212). Протягом 1925--1933 років Т.М. Мовчанівським та П.П. Курінним були проведені численні розвідки по всьому Бердичівському районі (16). Трагічно скінчилося життя молодого вченого. У віці 39 років він був репресований в 1938 році, а реабілітований за відсутністю складу злочину лише в 1971 році (17, с.214).

Продовжувалися дослідження місцевості і в післявоєнні роки. Особливо значною була археологічна експедиція з Києва на чолі з В.К. Гончаровим в околицях села Райки, яка досліджувала знамените Райковецьке городище (.10).

В 1950-1960-ті роки в районі працювали археологи Л.В. Вакуленко та Є.П. Городецький (4).

Велику роль в дослідженні краю відіграв місцевий археолог-краєзнавець Г.Г. Богун (ІЗ, с.145). Ім'я краєзнавця з села Бистрик Бердичівського району Гаврила Григоровича Богуна (07.04. 1901 р. - 21.05.1981 р.) довгий час було маловідоме широкому загалу. Останнім часом зроблено спроби узагальнити матеріали про його науково-дослідницьку діяльність (18, с.147-149; 19; 20. с. І56-І57).

Викладаючи історію у Слободищанській семирічній школі Бердичівського району, Г.Г. Богун організував в 1953 році гурток "Юний краєзнавець". А почалось все з того, що ілюструючи урок вміщеними в підручнику малюнками знарядь праці первісної людини, вчитель зауважив, що й у їхній місцевості можна віднайти сліди поселень і городищ, зібрати залишки праці, глиняний посуд і речі хатнього вжитку первісних людей. Вчитель почув, що хлопчина із задніх парт висловив сумнів сусідові. Гаврило Григорович походив берегами Гнилоп'яті і вже на наступному уроці показав учням уламки предметів домашнього вжитку первісної людини.

Так почалося захоплення археологією. Захоплення перейшло в звичку, без якої він не мислив свого життя. Придбана спеціальна література заповнила прогалини в знаннях, яких бракувало аматорові-крабзнавцю. Щоб розкрити значення археологічних знахідок Г.Г. Богуну спочатку доводилось звертатись по допомогу до наукових працівників.

Так, у 1954 році Гаврило Григорович завітав до інституту археології АН УРСР в Києві, прихопивши в знахідки, зібрані в басейні річки Гнилоп‘ять. Учений секретар інституту Р.І. Виєзжев запросив науковців класифікувати їх. Чуйність співробітників інституту археології, їх поради окрилили любителя-самородка. Надалі кваліфіковану допомогу систематично надавали йому співробітники інституту І.Г. Шовкопляс, М.Ю. Брайчевський, Е.В. Махно, В.Й. Довженок та інші.

Невдовзі Г.Г. Богун привіз до музею дев'ять ящиків пам'яток сивої давнини: речі хатнього вжитку із стоянок неоліту й трипільських поселень, пам'ятки бронзового віку, скіфських поселень, велику кількість знахідок з поселень східних слов'ян. Серед них були уламки давнього глиняного посуду, крем'яні шкребачки, ножеподібні пластинки, проколи, долота, глиняні прясла, крем‘яні розтиральники, зернотертки, серпи, наконечники для стріл.

У 1954 році в районі села Слободище співробітниками Житомирського обласного краєзнавчого музею проводились розкопки металообробних майстерень, а в 1955 році - розкопки ранньослов'янських поселень. У цій справі брав участь і Гаврило Григорович. Разом з науковцями він зібрав велику кількість археологічних пам'яток.

Г.Г. Богун працював у окладі загону Дністровсько-Волинської археологічної експедиції АН СРСР, яка проводила розкопки в селі Маркуші Бердичівського району в 1959 році (3; 18, с.148).

Цікаво, що розкопки металообробних майстерень в районі села Слободище в 1954 році очолював відомий археолог М.Ю. Брайчевський. Туг же під керівництвом М.Ю. Брайчавського розпочав свою пошуково-дослідницьку діяльність молодий тоді співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею, з нині відомий археолог-славіст, доктор історичних наук, процесор Кам'янець-Подільського педагогічного інституту І.С. Винокур. А в 1959 році І.С. Винокур вже очолював загін Дністровсько-Волинської археологічної експедиції АН СРСР, яка проводила розкопки в селі Маркуші (7).

В останні десятиліття археологічні дослідження з районі на жаль припинилися (13).