Бердичев Ленд - сайт свободного общения. Новости, доска объявлений, знакомства, каталог предприятий, работа, чат, форум, фотогаллерея.

У грудні 1940 р. Катерина Савеліївна писала сину (подаємо мовою оригіналу): “Дорогой сыночек, вот тебе и 35 годков стукнуло. А все живо в памяти от дня твоего рождения 905 г. и до сих пор, как будто день прошел. Что нам повторяться - жизнь как на ладони; а как много пережито, не только прожито. Будь здоров, anima mia, талантлив, доволен своей работой (и чтоб и читатели были довольны ею, и критики); со всеми твоими близкими тебе будь благополучен... Отправила тебе посылочку... А посылочка была 1) Серебряная чайная ложечка, что от тети Даси я получила; попадется тебе, как будешь чай пить - вспомнишь меня; пусть не пропадет - жалко будет. 2) Подстаканнник, не серебряный, не бойся, я не тратилась много, но хорошенький по-моему. И на письменный стол тигренка... Вот в все, дытына. И всю мою любовь тебе посылаю. А засим целую тебя в глаза, лоб, волосы и мордочку. Мама” [5].

Наближалася війна. У листі від 9 квітня 1941 р. Катерина Савеліївна пише: “Васенька пришибло меня, что Сербию втянули в войну. Говорю тебе откровенно, мне очень даль сербов, но еще больше я боюсь, чтобы нас не втянули; пуще всего боюсь войны...”.

Настало 22 червня 1941 року. Катерина Савеліївна пише сину: “Ночь прошла благополучно. Утром была тревога, но после был отбой. А дальше - никто ведь не знает...” (26.06.41).

“Письма ни одного. Очень беспокоюсь: в Москве ли ты, не уехал ли куда. Я пишу часто, получаешь ли? И папе написала письмо. Живу теперь спокойнее, чем в первые дни - привыкаешь. Встаю в 6 ч. утра: в 7 час. слушаю утреннюю сводку по радио, то газеты. Живу на вулкане...” (29.06.41).

“Дорогой сыночек, получила сегодня твою телеграмму. Прийдет кто-нибудь, буду тебе телеграфировать, хотя пишу ежедневно почти... Писала тебе со слов Тины Владим., что Катя (дочь В. Гроссмана. -Авт.) в лагере - пока, а дальше, не знаю как. Живу как все, мой дорогой: дышу последними сводками, читаю газеты, сильно волнуюсь иногда... Целую тебя, сыночек. Мама. Привет Люсе (О. М. Губер) и папе (С. 0. Гроссман. -Авт.)” (1.07.41).

7 липня 1941 р. до Бердичева увійшли німецькі війська. Розпочалася підготовка до заздалегідь спланованої акції щодо масового знищення єврейського населення. Тільки незначній частині вдалося евакуюватися. Серед них - і Муся Лерман, колишня сусідка Гроссманів по довоєнному Бердичеву. У квітні 80-х років її' розшукав у Львові бердичівський журналіст В. Космач. Скористаємося і ми цими спогадами, видрукованими у газеті “Радянський шлях” [б]. Отже, згадує Марія Львівна Перемислова, а в той далекий час Марія Лерман.

“З цим будинком в тодішньому Училищному провулку зв'язане все найдорожче. Він і зараз мов перед очима. Красивий, добротний. Парадний ґанок, мансарда, велика веранда. Східці виходять у розкішний фруктовий сад з безліччю живих квітів. Особливо чомусь запам'ятався оранжевий колір ніжних настурцій. У цьому незабутньому, сповненому пригод саду діти завжди гралися, тут синіми птахами пролітали іх безтурботні роки,

- Раніше цей особняк належав лікарю Шеренцису Давиду Михайловичу. Потім його ущільнили - вселили нашу сім'ю Островських. Жили ми дружно. Двері наших кімнат виходили в спільний коридор, господарки разом готували страви на спільній кухні. Влітку варили варення у мідних тазах, а ми, діти, смакували солодкою пінкою. У Давида Михайловича померла дружина і він залишився з дочкою Наташею, 3 Шеренцисами жила сестра його дружини - Катерина Савелівна. То була мати Василя Гроссмана...

- Моя мама співала нам колискових. У неї було приємне сопрано - мама трохи вчилася в Київській консерваторії... Катерина Савелівна любила слухати. “Заспівай, Адвль, старовинної”, просить було у вільний вечір. Сама зручніше вмощувалась в м'якому кріслі, під ноги ставила стільчака - у Катерини Савелівни були хворі ноги, вона ходила з милицями, - і завмирала, заплющивши очі. Ми також зачаровано слухали. Я до цього часу пам'ятаю ті старовинні російські романси. Часто ми всі разом співали різних пісень. Важко піднімаючись з крісла, Катеринаа Савелівна підспівувала: “Мы кузнецы, й дух наш молод...”. Вона любила пісні, народжені революцією.